Болонський процес

Болонський процес – це процес розпізнавання однієї освітньої системи іншою в європейському просторі. Якщо майбутнє України пов'язане з Європою, то не можна надалі стверджувати, що Болонський процес має для нас лише просвітнє та пізнавальне значення. Надання високої оцінки національній системі освіти не має заспокоювати нас і стримувати глибинне її реформування.

Стратегічною метою Болонського процесу є створення Європейського простору вищої освіти, конкурентноспроможного та привабливого як для самих європейців, так і для студентів з усіх куточків світу. Європейський простір вищої освіти ґрунтується на міжнародному співробітництві; він має усунути перепони та забезпечити широкий доступ до якісної вищої освіти, що базується на принципах демократії й незалежності університетів, їхньої наукової і дослідницької самостійності; активізувати мобільність студентів і науково-педагогічних кадрів; підготувати молодь до активного життя в демократичному суспільстві, закласти основи для їх професійної кар’єри й особистого розвитку. Назва Болонського процесу походить від Болонської декларації, яку 19 червня 1999 р. було підписано Міністрами освіти 29 європейських країн в італійському місті Болонья, де знаходиться найстаріший університет Європи. Сьогодні учасниками Болонського процесу є 46 держав європейського континенту, а також Європейська Комісія, Рада Європи, Європейський центр вищої освіти ЮНЕСКО, Асоціація європейських університетів, Європейська асоціація закладів вищої освіти, Європейська студентська спілка, Європейська асоціація забезпечення якості вищої освіти, Міжнародна освіта (Education International), та BUSINESSEUROPE – федерація промисловців і підприємців – та інші.

Основні реформи, передбачені Болонським процесом:

Запровадження триступеневої системи вищої освіти (бакалавр, магістр, доктор філософії);
Навчання впродовж життя, включаючи визнання попереднього навчання (формального і неформального), гнучкі графіки навчального процесу, які дозволяють поєднувати роботу і навчання, полегшення доступу до вищої освіти;
Гарантія рівних можливостей в отриманні освіти і через освіту сприяння соціальному згуртуванню;
Сприяння зайнятості (вища освіти задля отримання кращої роботи);
Запровадження і визнання спільних навчальних програм, а також спільних дипломів, що надаються університетами у партнерстві, кожен з яких готовий визнавати та зараховувати курсі, що студент прослухав в і інших партнерських закладах;
Мобільність в межах ЄС та поза його межами;
Визнання навчання і ступенів, отриманих в університетах інших країн та континентів;
Забезпечення якості.